З історії Дирдинської школи
До 1921 року в селі була збудована школа з двома класними кімнатами. (Нині це магазин продовольчих і промислових товарів) З 1921 року по 1931 рік в цьому будинку була чотирьохрічка, навчання проходило в дві зміни. В 1927 році Центральний Виконавчий Комітет України в ознаменування десятої річниці Великого Жовтня постановив в кожній окрузі побудувати семирічні школи за рахунок держави в тих селах, які мають видатні революційні заслуги. Треба було зібрати й подати матеріали про революційні заслуги одного із сіл району. Жителю нашого села, Усу Й.А., який працював секретарем райвиконкому, було доручено зібрати матеріали по селу Дирдин. За допомогою учасників революційного руху на селі було зібрано дуже цінний матеріал, який розглянуто в райвиконкомі й надіслано до Харкова. Весною 1930 року селу Дирдин на будову семирічної школи було асигновано 30 000 крб. Восени цього ж року закладено фундамент школи, а до 10 вересня 1931 року було закінчено будівництво Дирдинської семирічної школи. Будівництвом школи керував технік-будівельник Ус Й.А. і десятник Козюра Д. Велику допомогу у будівництві школи подав колгосп імені Політвідділу, який тяглом підвіз усі будівельні матеріали. 10 вересня 1930 року було урочисте відкриття школи. В цей же день школі було присвоєно ім'я Жука Устима, активного учасника революційної боротьби в 1905-1907, 1917 роках. Устим Жук загинув під час придушення контрреволюційного повстання у Кронштадті.( Із спогадів жителів 1974 року)
Під час Великої Вітчизняної війни в приміщенні школи була розташована конюшня для гітлерівської армії, а з 1944 року Дирдинська семирічна школа продовжила свою навчально-просвітницьку функцію. В 1961-62 роках в Дирдинській семирічній школі було 258 учнів, які поділялися на жовтенят, піонерів та комсомольців, а об'єднувала всіх «дружина імені Олега Кошового». Нині учнівський колектив носить назву КТС – Колектив Творчих Справ (“Барвінчата” – учні 1- 4 класів, КТС “ Юність” – учні 5 – 9 класів), який нараховує напрямки “В країну знань”, “Жива душа мого народу” ,“Доброта і милосердя” , “Сильні, сміливі, спритні” ,“Люби і знай свій рідний край” .
Першим директором школи був Корнілов Олексій Петрович. Продовжували його традицію Титаренко Митрофан Тимофійович, Мусійчук Іван Максимович, Щасливий Арсентій Микитович, Тищенко Кость Павлович, Смоляренко Лідія Іванівна, Пожар Віктор Євгенович, Тарасенко Марія Іванівна, Горідько Микола Іванович, Думич Ольга Трохимівна, Підпалько Валентина Олександрівна.
У 1976 році у школі був побудований спортивний зал, а у 1980 році – окреме приміщення нової їдальні та бібліотеки. У 1992 році зроблена прибудова шкільних приміщень, в яку входять світла та простора майстерня, дві класні кімнати та спальня для учнів 1 класу. А у 2007 році в дію введена нова газова котельня. Окрасою школи були могутні сторічні явори.
Скільки імен змінювала наша школа! Була вона і семирічною, і восьмирічною, і середньою, й неповносередньою, але нині – загальноосвітня школа І – ІІ ступенів. Та й господарі в неї були незвичні – була наша школа і сільською Дирдинською, і Городищенською № 6, у 80-х роках при школі було відкрито відділення Городищенської вечірньої школи, у 2006 році – філіал Городищенської школи мистецтв. Багато випускників нашої школи і в минулому і в сучасному закінчили вищі начальні заклади і стали відомими людьми. Це Мірошник Володимир Петрович, заступник прокурора нашого району, Осіпов Віктор Валентинович – викладач Смілянського радіотехнікуму, Дирда Володимир Олександрович – заступник директора «Автосервісу» м.Черкас, Солодун Василь Іванович – професор Ленінградського університету, Царіннік Михайло Петрович – професор, викладач Лисичанського педагогічного коледжу, Лищенко Людмила Миколаївна – заступник директора банку «Аваль» м. Харкова, Дудник Віктор Федорович – капітан І рангу далекого плавання, Тищенко Володимир Костянтинович – директор школи в Казахстані та багато інших.
Коментарi